Цього разу ми, як і переважна більшість хохлів, добирались до Полтави на «собаках». Рано вранці виїхали з станції Київ – Волинський, основна маса фанатів ВКДК сіла в «собаку» на станції Київ пас. По дорозі до смт. Гребінка нічого особливого не відбулось, все пройшло спокійно. Виходимо в Гребінці , складом більше ніж 100 чол., там на нас чекало повно «сірих», які заборонили продавати фанатам Динамо їжу та воду, місцеві жителі «з коса» дивились на нас злим поглядом. В цій місцевості ми пробули всього 30 хвилин і сіли на електричку до Полтави. Вже під’їжджаючи до пункту призначення, приймається рішення вийти за станцію до Полтави.

Вийшовши, бачимо УАЗІК з «сірими»,- вони були шоковані, що ми всі вийшли за станцію і не знали, що робити. Йдемо всі разом до громадського басу і їдемо до Полтави. Весь цей час нас переслідують люди в погонах. Виписавшись з басу йдемо по алеї до центру міста, всю дорогу заряджаємо. Прийшовши в центр помічаємо групу хохлів, які сиділи в динамівському пабі неподалік стадіону, там ми і пообідали. Як біля пабу так і в пабі постійно звучали динамівські заряди.

Провівши весело час в цьому чудовому закладі їдемо на вокзал, щоб взяти тікети на потяг до Києва. Потім пішли далі гуляти містом. За весь час ми не зустріли жодного з фанів Ворскли.

На 18.00 планувався марш хохлів . На місце збору ми прибули за 45 хвилин, посідали на газон та чекали початку. Ближче до хохловського маршу на площу підвезли великий прапор з Святославом, мегафон і барабани.

Коли розпочався марш, виявилось, що 150 чоловік о 18.00 були ще біля стадіону, але вони приєднались до нас в процесі маршу. З самого початку запалили армійський білий дим, який задимів всю центральну площу. Марш пройшов вдало: безперервні гучні заряди під барабан та пристойна кількість фанів на марші. Прибувши до стадіону, начальник служби безпеки Ворскли намагався випросити у фанів по 10 грн. за вхід, але всі послали його куди по далі. Він не вгомонився, просив заплатити за вхід хоча б по 5 грн! І всі знову відмовились! Склалось таке враження, що він любить, коли його посилають. В результаті він узяв мегафон і сказав: «Скиньтесь кому скільки не шкода і заходьте!»

На стадіон зайшли без проблем і без всяких ретельних перевірок. На перилах динамівські фанати розвісили дуже пристойну кількість банерів, гостьовий сектор був заповнений повністю (виїздних більше ніж 300 чоловік). Шизіли в цьому матчі не дуже добре, але, як на мене, то набагато краще ніж господарі. Прозвучали такі нові заряди як: "К вам приехали мажоры!" і "Столичный пафос, ла-ла-ла, ла-ла-ла !" Гол у ворота Ворскли кияни відсвяткували запаленим фаєром, декількома стробоскопами та більше ніж з десятоком спалених вроцлавів. Під кінець матчу всі від злості за ганебну гру команди почали заряджати «Газаев пёс». Після закінчення матчу на стадіоні нас протримали близько 30 хвилин, за ці півгодини київські фанати дуже образили та розізлили гравців Ворскли, які виходили зі стадіону.

На виході зі стадіону «мусора» організували «давку», це всіх дуже обурило. За це «сірі» наслухались в свою адресу багато лайливих слів! І в результаті був «проломлений» кордон на вході і всі вийши з стадіону затиснувши «сірих», які влаштували «давку» воротами біля стіни. Потім всі посідали в баси, які доставили нас на вокзал.

На вокзалі ми скупились в магазині та чекали на лавочках прибуття нашого потягу. О півночі прибув наш потяг, на якому ми успішно добралися до рідного Києва. 

Всі в Кривий Ріг!