Дорога до Мінська

Цей виїзд ми пробивали на басі. Всі заздалегідь знали, що в Мінську буде дуже прохолодно, тому кожен добре підготувався: тепло вдягнувшись та взявши з собою термос з чаєм. Спочатку по прогнозам обіцяли мороз до -25 С, але виявилось, що було лише -16 С.

До кордону ми доїхали досить швидко, а вже на кордоні нас протримали 4-ри години. При проході паспортного контролю кожен посміхався прикордоннику вдаючи з себе туриста ( здається самі прикордонники вже здогадались, що ніякі ми не туристи), а в цей час наш бас перевіряв прикордонник з собакою. І ось нарешті наш бас отримує "добро” на в’їзд в Білорусь. Всю дорогу до Мінська було таке враження, що ми їдемо через, якийсь ліс : повсюди одні дерева, дорога та дорожні знаки.

Мінськ

Приїхавши до столиці Білорусії ми нарешті побачили цивілізацію. В 11.00 наш бас припаркувався біля стадіону. Одразу ми пішли шукати банк, щоб розміняти наші долари та євро на білоруські «зайчики». Розмінявши гроші вирушили до стадіону за тікетами, як виявилось, що каси знайти не так вже й легко, поки шукали каси зайшли на стадіон і були шоковані станом футбольного поля – воно було покрите льодом і в кожного з нас з’явились сумніви, що матч відбудеться (з часом слухи про відміну матчу почали «ходити» серед хохлів). Оглянувши стадіон ми нарешті дізналися від працівників стадіону де знаходяться каси. Без всяких проблем купуємо тікети, ціна яких була 10000 тис. «зайців» (наших 25 грн.). Йдемо далі гуляти столицею Білорусі.

Мінськ дуже цікаве місто – одним словом є на що подивитись, але іноді траплялись такі райони, що складалось таке враження, що потрапив в 90-ті роки. Вулиці Мінська завжди славились своєю чистотою і так воно і є насправді, всі вулиці ситющі. Блукаючи центром міста ми натрапили на ТРЦ «Сталіца» (щось типу нашого «Глобуса») там дізнались про кафе білоруської кухні і «з горем пополам » знайшли його. Кафе щось типу нашої «ПХ», але їжа набагато гірша і по цінам нічим не дешевша (картопля в цьому закладі повний «відстій» ; як же бульбашкам не соромно? :-)). Поївши пішли шукати сувеніри, знайшли сувенірний магазин і там затарились магнітами та іншою сувенірною продукцією. Як тільки стемніло розпочалось найцікавіше!

Похід на хокей

Ми дізнаємось, що о 19.00 хокейний матч між командами Динамо Мінськ та Амур Росія. Розпитавши як їхати до хокейної арени сідаємо в міський бас і їдемо туди. Приїхавши до арени всі були дуже здивовані – вона шикарна, супер сучасна хокейна арена на 15 тис. чол., здавалось що ми перебуваємо в США і йдемо на матч НХЛ. З тікетами на матч на дуже поталанило тому що якась добра жіночка подарувала нам плямо біля кас 30-ть безкоштовних тікетів.

Потрапивши в середину арени ми були ще більше здивовані, наскільки вона класна. Спецпідрозділ білоруської міліції одразу «викупив», що ми не звичайні люди, які прийшли просто подивитись хокей, нас завели на сектор і одразу виставили декілька спецназівців для охорони. На секторі було біля 20-ти чол. Київських фанатів. Перед початком матчу пройшло дуже чудове лазерне шоу і група підтримки з 10-ти красивих дівчат також порадувала.



Нарешті виходять гравці, диктор по стадіону просить всіх встати і починає лунати гімн Росії і всі фанати ВКДК демонстративно сідають (таким чином було виявлено свою зневагу до даного гімну та держави), а вже як лунав гімн Білорусі всі встали. Під час гри проходили переклички з мінськими фанатами. Вже в другому періоді хохлів ставало все більше і більше, кожної хвилини хтось прибував на сектор і в результаті на секторі зібралось приблизно 60-т чол.. Хокей ми до кінця дивитися не стали і в кінці другого періоду вже пішли.

Перед початком матчу

Сівши на приміський бас ми поїхали до стадіо в наш бас, щоб зігрітися чаєм та поїсти перед початком матчу. Приблизно за 40 хв. до матчу неподалік стадіону зібралась основна маса виїзних і ми всі вирушили зарядами та піснями на стадіон. Вже біля стадіону почались поодинокі «стрибки» на хлопців з жовтими розами (хохли без трофеїв ніяк ). Обшук при проході на стадіон був не дуже ретельним, але декого вибірково обшукували дуже серйозно. Була і курйозна ситуація: зупинили хохла з розою на, якій був кельт і сірий показує на нього і каже – отрезать!

На гостьовому секторі було приблизно 500 фанатів ВКДК, а інформаційне табло висвітлювало -16 С, але всім було на це «по барабану»; - За Динамо хоч у пекло!

Матч

Починається матч і звісно ж починається «шиза». На секторі «трактористів» розтягується незрозумілий банер з Дідом Морозом.

Спочатку з «шизою» все складалось не дуже добре, всі звикали до «шизи» в такий холод, а вже після першого голо в ворота «трактористів» на секторі починається шалена радість і «шизіти» всі стали на порядок краще. В перерві починається перестрілка сніжками з кузьмою БАТЕ, за рахунок організованості перемогу отримали українці .

 

В другому таймі фанатіли ще краще і по звуку набагато гучніше ніж опоненти. В середині тайму розтягується невеличкий текстовий банер з надписом «Shit off!» Далі частина хохлів стає на голому торсі і вся білоруська кузьма, що була поряд в шоці! Після фінального свистку вся наша команда підійшла подякувати за підтримку . На стадіоні нас тримали не довго буквально через 15 хв. всіх випускають і ми йдемо в свій бас і одразу виїжджаємо.

Настрій був прочто чудовий: непогано пошизіли, Динамо вийшло в 1/16 з першого містця в групі, перемогло БАТЕ з розгромним рахунком і як сказав Гусєв в післяматчевому інтерв’ю: - Мы доказали, что обыграем эту команду и на снегу, и в пустыне, и на пляже и где только можна. Это дворовая команда и я рад, что нам сегодня удалось опустить их на землю.

Дорога додому

Далі сонна дорога, а на ранок 5-ть годин очікування на кордоні. Приїхавши в Київ, відсвяткували приїзд білим димом і розійшлись.