Зібрались ми і вирушили на дербі. Проходимо кордон біля колон ніхто навіть не зупинив, йдемо далі нікого, короче кажучи шмон нульовий. На секторі за 25 хвилин до матчу 20-й заповнений майже повністю і це дуже радує.

На початок матчу 20-й сектор переповнений на третину заповнюються 21-й і 19-й, стюартів більш ніж вдвічі менше в порівнянні з матчем з Зорею. Матч розпочався, неофіційні фанати мовчать декілька хвилин і різко лунає гучний заряд, шиза почалась. Загалом перший тайм пройшов непогано, але нічого особливого.

Другий тай був набагато цікавіше. Дуже непогано звучав заряд Ди-на-мо з хлопками. В середині тайму в 20 –му секторі з’являється кружок самбістів, які щось випалюють і замишляють. Нам забивають, фани продовжують підтримувати команду і закликати до голу. Вже через дві хвилини радіють фани Динамо, на секторі слем. Заряди стали гучнішими і жвавішими. Шева забиває другий гол, Динамо виходить вперед на секторі знову слем, самбісти попадають в слем. Незважаючи на неодноразові попередження, що сьогодні не палимо хтось запалює невеличкий димок, стюарти – самбісти і просто самбісти намагаються когось забрати, але нічого в них не виходить і виникає мах і вже через декілька хвилин сектор майже повністю очищений від стюартів та самбістів, лунає заряд «мы – мы – мы хохлы кто не с нами всем (самі знаєте що)». Фінальний свисток футболісти підходять подякувати неофіційним фанатам за підтримку.

Після матчу приймається рішення виходити разом і триматись один одного так як всі розуміли, що щось буде на виході. Всі виходять вдало з сектора двіж розділяється і вже через декілька хвилин на одну частину двіжу стрибають самбісти, щоб помститися. Вмішується беркут в’яжуть навіть самбістів.  

Оболонь відзначилась досить непоганою кількістю як для них, близько 50-ти чоловік та вроцлавським вогнем.