Майже до останнього моменту вирішувались варіанти дороги до цього феноменального "мегаполіса". Частина наших добиралась собаками через Кременчук, а інша частина прямим поїздом до Олександрії.

Прибувши до Олександрії «пробили» магазин, купили собі сніданок). Далі пішли ознайомлюватись з містом: прогулялись центром, по алеях та парках, "спалили" бас та та готель де поселилась наша команда і на цьому все цікаве в місті завершилось, залишились лише стадіон «Ніка» та клубна інфраструктура.  

Ось туди ми і попрямували. Стадіон затишний та цікавий, поруч будується поле з трибунами, на території клубне кафе, сувенірний павільйон, Дім Футболу в якому також знаходиться міні-музей ПФК "Олександрія", видно, що президент дуже любить свій клуб і займається ним. Біля стадіо ми випадково познайомились з президентом ПФК «Олександрія», який просив нас не ламати стільці під час матчу і розпорядився, щоб нас пустили в Дім Футболу та клубний музей.

 

Потім ми пішли на місцевий "пляж". Річка брудна та й повсюду таблички купатися заборонено, але спека була нестерпна і ми не витримали і пішли купатись в брудній річці. Згодом до цього «пляжу» підійшла наша группа, яка добиралась через Кременчук і ми вже були всі в зборі. Далі був обід в піццерії «Челентано» і вже звідти пішли на точку збору, звідки мав бути марш.

 

Марш пройшов з димами, фаєрами стробоскопами, зарядами та піснями. Місцеві були шоковані від побаченого. Так як клуб вкотре відмовився від своїх фанатів і не подав заявку на наш приїзд, ПФК "Олександрія" розпродала гостьові місця місцевим, але на здивування завдяки міліції хохли без проблем придбавши квитоки за 30 грн. потрапили на гостьовий сектор. Такої міліції як в Олександрії я ще ніде не бачив: звертаються на ви, ввічливі, адекватні. Всім українським правоохоронцям треба приїжджати в Олександрію і вчитися в своїх колег як треба поводитись з фанатами.

 

Не зважаючи на спеку шиза була чудовою, а барабан замінював сайдинг сектору. На гостьовому було 270 фанатів і зовсім мало "лицьовиків". Після першого голу було запалено багато димів та декілька стробоскопів. Пів поля в диму і не встигли відсвяткувати перший гол, як Динамо забило другий. Радість була шаленою, піротехніки стало більше. Була перекличка з фанатами "Олександрії" – "Слава Україні – героям слава!”. На фан секторі "Олександрії" також була піротехніка - під кінець матчу горіли фаєра. Після фінального свистка до нашої трибуни підійшли подякувати за підтримку: тренер та майже вся команда. Не минуло і 10 хвилин як нас випустили з стадіону.

Після матчу ми пішли до парку, де знайомились та спілкувались з місцевими дівчатами. За декілька годин до нашого від’їзду були невеличкі трабли з місцевою неадекватною кузьмою. Потім кіровоградський "беркут" нас проводив до вокзалу, а по дорозі розпитував в нас - А что это вы кричали про президента? ми їм тихенько зарядили цей заряд. Заряд їм дуже сподобався! На вокзалі була вечеря піцою та очікування поїзда і спокійна дорога додому.