У цьому сезоні один із виїздів в Крим був літнім. І це було круто! А знаєте чому?! Тому що літо, Крим, море і футбол… Що може бути краще?

Як зазвичай добиралися ми на поїзді. В нашому потязі, окрім нас, нікого з хохлів не було. По вагонам час від часу ходили акаби. На одній зі станцій, по дорозі до Криму , вдалося на швидкоруч трішки помалювати.

Дорога до Сімферополя була дуже виснажливою, шалена духота в вагонах і повністю забитий поїзд. По приїзду на вокзал Сімферополя ми одразу помітили, що біля нашого вагону випасають акаби, нам вдалось їх перехитрити і вийти з вокзалу непоміченими.

Так як в Сімферополі особливо цікавого нічого немає і нам дуже хотілося скупатися в морі ще перед матчем, ми вирішили їхати до Ялти. Одразу пішли на автовокзал, який знаходиться зовсім поруч, взяли тікети і поїхали на мікроавтобусі в Ялту. Дорога туди в нас зайняла трохи менше 2-х годин. Їхавши до Ялти гірським «серпантином» з вікна можна було спостерігати чудовий краєвид.

Як тільки приїхали до міста дізнались в місцевих таксистів як пройти до моря. Йшовши до моря всю дорогу клеїли наліпки.

І ось ми побачили наш довгоочікуваний берег моря, швиденько перевдягнулись в роздягальні і в море купатися. Вода в морі чудова: температура підходяща, водичка прозора та чистенька; тільки от на пляжі замість піску галька, по якій було неможливо ходити, бо вона нагрівалась дуже сильно. Скупавшись ще трохи прогулялись містом, яке все більше і більше нам починало подобатись.

О третій годині дня ми вже були на автовокзалі і збирались їхати до Сімферополя. Але тут на нас чекала неочікувана звісточка, білети на баси всі розкуплені аж до 17.30. Підходимо до водія баса розказуємо йому ситуацію і домовляємось, що він нас візьме без посадочних місць, але для цього нам потрібно було вийти за територію автовокзалу і там чекати на бас. Ми так і зробили. Поки ми чекали, зупинилась машина і мужик запитав: « Парни, вам куда?». Виявилось, що він також їхав до Сімферополя і ми набагато швидше приїдемо ніж сподівались та ще й з комфортом і за ту саму плату, що потрібно було заплатити за автобус. Водій виявився «Шумахером».На швидкості входив в круті повороти «серпантину» і їхав в середньому 120 км. на годину. В Алушті водій підібрав татара і тут почалося найцікавіше. Після 10 хв. розмови він починає викрикувати: –«Зачем вы сюда приехали? Всех надо зарезать!»- на ці слова ми йому відповіли дуже жорстко. В результаті розпочинається бійка прямо в машині, він намагається перелізти з переднього сидіння на задні, розмахує руками, ми починаємо його "гасити", водій зупиняється, ми виходимо з машини, витягуємо його, він отримує ще пару ударів і починає тікати. Після цього ми спокійно сідаємо в машину і їдемо далі, водій повністю був на нашому боці, але не захотів вмішуватись. До Сімферополя ми добрались дуже швидко і по приїзду туди в нас було ще півтори години до матчу.

Дізнаємось як добратись до стадіону, сідаємо в громадський бас та їдемо туди. Прибувши до стадіону бачимо дуже велику кількість мікроавтобусів (вже потім дізнались, що це клуб ПФК Севастополь вивіз близько 40-ка мікроавтобусів севастопольської кузьми.

При проході на стадіон шмону майже не було, але кожного, хто заходив на гостьовий сектор, впритул знімали на відео камеру.

На секторі були присутні 150-т виїзних, банерна лінія доволі непогана -13 лицьовиків, також час від часу над сектором здіймався прапор УПА, який дуже злив ментів та севастопольську кузьму.

Весь матч майже всі стояли на голому торсі, а свої футболки використовували як головні убори спасаючись від безжальної спеки. У першому таймі шизіли не дуже добре, окрім гучного заряду на початку матчу «А мы здесь». В перерві було дуже багато глуму - всі нареготалися досхочу, сектор розважав один з хохлів. В другому таймі все було набагато краще – хохловські заряди звучали дуже гучно і лунали на весь стадіон. Репертуар пісень був різноманітний : «Ой, смереко», «Яйца Фаберже - Хулиган», «Учкудук», «Багама-мама» і вже звична «Червона рута» та інші. Чуючи заряд «Жовто - блакитні» кузьма Севастополя та менти дуже злились. Але ще більше вони розізлились, коли звучали слова "москалів на ножі». Час від часу по декілька чоловік відпускали по воду, по їх поверненню відбувався масовий водопій, а потім і обливання під нон – стоп «Динамо Київ: оле-оле-оле». Коли на гостьовому секторі запалав стробоскоп «сірі» позбігались і намагались дізнатись хто запалив, але в них нічого так і не вийшло. Після матчу пів команди підійшло подякувати фанам Динамо за підтримку. На питання одного з начальників кримських «сірих»: «Кто едет в Киев?», відізвався лише однин з хохлів, мент викрикує : «Что больше никто не едет в Киев?!», всі разом відповіли – ніхто не їде! На здивування менти протримали нас на секторі зовсім недовго і відпустили, навіть швидше, ніж фанів Севастополя

.

Трохи про господарів: дуже непоганий банер підготували севастопольські фанати, на якому був зображений корабель з текстом «Вперед к новым победам!» , в другому таймі запалили декілька вроцлавів, з шизою якось не дуже все вийшло в них, на нашому секторі їх чути було дуже погано, а от переклички з кузьмою в них були відмінні, на весь стадіон лунали дуже гучно.

По прибутті на залізничний вокзал ми ще навіть не знали де ми проведемо ніч і наступний день. І тут раптом ми побачили рекламний стенд одного з нічних пляжних клубів Ялти! Добре ознайомившись з інформацією про цей клуб, зрозуміли, що нам дорога саме туди. Повечерявши неподалік вокзалу одразу йдемо в каси і беремо тікети на тролейбус та знову їдемо до Ялти. В це чудове місто ми прибули о 23.30, через пів години знайшли той пляж – клуб.

Клуб виявився чудовим! В ту ніч чого тільки не було: шалені танці, гарні дівчата, різні конкурси та розважальні програми, стриптиз гарненької блондинки, шикарні піджейки, нічні купання в морі та навіть штучний сніг.

Протусили ми там до п’ятої ранку і потім виснажені, але з масою вражень пішли шукати цілодобовий магазин щоб чогось поїсти та попити. Поснідавши, повернулись до моря, де зустріли гарненьких дівчат.

На пляжі вже було багато народу, ми швидко скупались і розстелили свої полотенця та полягали спати. Поспали десь дві години, а як прокинулись одразу полізли в море. Десь до 15.00 ми пробули біля моря, а потім, коли воно нам вже набридло ми пішли гуляти містом. Місто дуже гарне , є на що подивитись.



Зовсім випадково ,їхавши в міському тролейбусі, ми помітили ялтинський стадіон і завітали туди. Місце розташування стадіону дуже вдале, кругом мальовничий краєвид. На стадіоні ми трохи відпочили і посушили свої плавки та рушники.





Потім ще трошки прогулялись містом, захавали диню і пішли купувати тікети на тролейбус до Сімферополя.

Приїхавши до столиці Криму в нас ще залишалось декілька годин, щоб оглянути трохи місто. Прогулявшись, ми знайшли недорогу їдальню , де і повечеряли, а потім пішли до вокзалу. За ці два дні спека в Криму була просто неймовірною, ми тільки те й робили що купували мінералку, кожен за два дні проведені в Криму випив приблизно по відру мінеральної води.

О 22.00 ми сіли в потяг і одразу полягали спати. Проснувшись зранку ми пів дня згадували цей чудовий виїзд і по декілька разів переглядали фото. Під вечір понеділка ми вже були в Києві… Змучені , але з масою спогадів про незабутній виїзд, роз’їхались по домівкам.