6 січня 1939 – 13 травня 2002

Народився в Києві. Лівий крайній та центральний нападаючий. Почав грати в столичній ДЮСШ, потім – у ФШМ. Виступав за команди «Динамо» (Київ) – 1957-1964, «Чорноморець» (Одеса) – 1965-1966, «Шахтар» (Донецьк) – 1967-1968. У чемпіонатах СРСР провів 258 матчів, забив 71 м'яч.

Чемпіон СРСР 1961 року, срібний призер чемпіонату СРСР 1960 року, володар Кубка СРСР 1961 року. За збірну СРСР провів 2 матчі, за олімпійську збірну – 7 матчів, забив 1 м'яч. Двічі входив до списку 33-х кращих гравців СРСР.

Один із найкращих форвардів СРСР першої половини 60-х. Індивідуально сильний, відмінно володів дриблінгом із зміною ритму та напрямку руху. Володів прицільним ударом з лівої ноги, вміло грав головою. Увійшов в історію радянського футболу як блискучий виконавець кутових ударів. Підкручений м'яч, описавши в повітрі широку дугу, нерідко потрапляв у ворота без будь-чиєї допомоги. Особливо чудово знаходив на полі спільну мову з О. Базилевичем і В. Троянівським.

Як головний тренер очолив команди:

-«Дніпро» (Дніпропетровськ) – 1969-73 (у 1971 вивів команду у Вищу лігу);
-«Динамо» (Київ) – 1974-1982, 1984-1990, 1996-травень 2002 (5-кратний чемпіон України - 1997, 1998, 1999, 2000, 2001; 3-кратний володар Кубка України – 1998, 1999, 2000; 8-кратний чемпіон СРСР - 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990; володар Кубка Кубків у 1975, 1986 та Суперкубка УЕФА у 1975).очолював збірну СРСР у 1975-1976, 1982-1983, 1986-1990 роках. У тому числі – на чемпіонатах світу 1982 (разом з К. Бєсковим та Н. Ахалкаци), 1986 і 1990 роках.

Під керівництвом Лобановського збірна СРСР ставала бронзовим призером Олімпійських Ігор 1976 та срібним призером чемпіонату Європи 1988 року. Усього – 77 матчів (42 перемоги, 19 нічиїх, 16 поразок).

Тренував збірні ОАЕ (1990-1993) та Кувейту (1994-1996; третє місце на Азіатських іграх).

З січня 1998 по грудень 2001 – головний тренер збірної України.

Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1971), Трудового червоного прапору (1987), Кавалер Діамантового ордену УЕФА «За заслуги», Герой України.

Видатний тренер-практик, досяг чималих досягнень не лише на всесоюзних змаганнях, але і на міжнародній арені. Один із найавторитетніших спеціалістів у світовому футболі. У ньому вдало поєднувались тренерський талант та великі організаторські здібності. Лобановським були запроваджені в практику передові досягнення спортивної науки (метод інтервального тренування), реалізовані принципи так званого «системного футболу», основу якого становлять універсалізм футболістів та висока інтенсифікація гри. Вироблена довготривала програма відбору та підготовки молодих футболістів з урахуванням модельних характеристик.

ЛОБАНОВСЬКИЙ – ГРАВЕЦЬ

1960 — срібний призер Чемпіонату СРСР
1961 — чемпіон СРСР
1964 — володар Кубка СРСР

ЛОБАНОВСЬКИЙ — ТРЕНЕР

1973 — срібний призер Чемпіонату СРСР
1974 — чемпіон СРСР
1974 — володар Кубка СРСР
1975 — чемпіон СРСР
1975 — володар Кубка володарів Кубків європейських країн
1975 — володар суперкубка Європи
1976 — срібний призер Чемпіонату СРСР
1976 — бронзовий призер Олімпійских Ігор
1977 — чемпіон СРСР
1978 — срібний призер Чемпіонату СРСР
1978 — володар Кубка СРСР
1979 — бронзовий призер Чемпіонату СРСР
1980 — чемпіон СРСР
1981 — чемпіон СРСР
1982 — срібний призер Чемпіонату СРСР
1982 — володар Кубка СРСР
1985 — чемпіон СРСР
1985 — володар Кубка СРСР
1986 — чемпіон СРСР
1986 — володар Кубка володарів Кубків європейських країн
1987 — володар Кубка СРСР
1988 — срібний призер Чемпіонату СРСР
1988 — срібний призер Чемпіонату Європи
1989 — бронзовий призер Чемпіонату СРСР
1990 — чемпіон СРСР
1990 — володар Кубка СРСР
1997 — чемпіон України
1998 — чемпіон України
1998 — володар Кубка України
1999 — чемпіон України
1999 — володар Кубка України
2000 — чемпіон України
2000 — володар Кубка України
2001 — чемпіон України
2002 — срібний призер Чемпіонату Європи України

fcdynamo.kiev.ua