У Глазго – найбільшому місті Шотландії – мешкають два популярні футбольні клуби Старого Світу. Ось вже не один десяток років "Глазго Рейнджерс" і "Селтік" розігрують титул сильного в Шотландії. Футбольні журналісти, розповідаючи про популярність футболу в тому або іншому регіоні частенько вживають вираз: мовляв, для місцевих жителів футбол – це релігія. "Селтік" був заснований найбільшою в Шотландії общиною ірландських католиків, тоді як "Рейнджерс" – команда протестантів, або, як помічає відомий британський дослідник фан-теми Дугs Брімсон, "самий шотландський з шотландських клубів".

Історія безладів до, в час і після поєдинків "Селтік" – "Глазго Рейнджерс" бере свій початок з рубежу ХIХ-ХХ століть. На стадіоні "Хемпден Парк" після фіналу Кубка Шотландії в 1909 році озброєні ножами фанати чинили погроми на трибунах, а потім прорвалися на поле, де створили барикади, які були підпалені якраз перед атакою поліції. У зіткненнях, що послідували потім, декілька поліцейських загинули від ножових поранень.

"Рейнджери"

 
Для грандів шотландського футболу характерна широка географія фан-руху. Так, в "Рейнджерс" на сьогодні близько 600 офіційних клубів по всьому світу. В них входять біля 30 тисяч зареєстрованих членів. Серед місць дислокації цих формувань навіть настільки екзотичні для шотландців місця як Перу і Азербайджан (угрупування називається "Баку Беарс").

Прообразом сучасних фанатських угрупувань стала освіта під назвою "Бріджтон Біллі Бойз". Її поява датована серединою 1920-х років, а лідером компанії був якийсь Біллі Фуллертон. Його ім'я і донині оспівується в "рейнджеровському" фанатському епосі:  

Привіт, привіт!

Ми – "Біллі Бойз"!

Привіт, ви взнаєте нас по наших криках,

Ми по коліно в феніанській крові,

Задавайся або помреш,

Оскільки ми – "Бріджтон Біллі Бойз"!

Одним з самих вікових з нині чинних клубів уболівальників "Рейнджерс" заснований в 1948 році "Дамбертон енд Александрія лойял Рейнджерс саппортерс клаб". Особливістю глазвегианських фанатів 1970-х стало особливе відношення до холодної зброї. Ножі, мачете сокири – звичайні атрибути для зіткнень футбольних хуліганів того часу. У 1971 році на стадіоні "Айброкс" сталася перша масштабна трагедія: під уламками сходового обгороджування, що звалилося, загинуло 66 суппортерів обох команд. Через 30 років на стадіоні "Айброкс" відкритий меморіал жертвам цієї трагедії. Автор скульптури – Енді Скотт.

В середині 80-х років в Глазго з'явилося на світ найбільше хуліганське об'єднання фанатів "Рейнджерс" – "Інтер Сіті ферм", що неодноразово брало участь в сутичках з угрупуваннями хуліганів "Селтіка" "Роман Католік кешлс" і їх правонаступниками "Селтік Соккер Крю". У 1987 році народилося формування "Бейс Сарацин Рейнджерс", що вибрало своїм слоганом незамисловате, але вираження: "Ми – люди!"

Справжній сплеск фан-рухів почався на рубежі ХХ і ХХI століть. З'явилося безліч угрупувань, що прославляють того або іншого футболіста "Рейнджерс". Характерний приклад – "Артур Нуман лоял Рейнджерс клаб Мілнгеві" (на честь голландського легіонера "Рейнджерс" Артура Нумана), що з'явилася на світ в березні 2000 року. Нестримно набирає силу об'єднання "Іст Інклошуер блу енд вайт армі", що зародилося в 2005 році. Фірмові рози, ростяжки і банери цієї групи з фірмовою емблемою "ЕЕ" можна нині зустріти на стадіоні "Айброкс".

Група чітко виділяє свої цілі, на першому місці серед яких стоїть: створення галасливої і барвистої атмосфери на "Айброксі". "Ми слідуватимемо за "Рейнджерс" всюди, в будь-яке містце, якщо вони відправляться до Дубліна, ми підемо за ними" – виспівують члени "Іст Інклошуер". Перед матчами єврокубків слово "Дублін" міняється на слово "Европа". У іншій пісні описуються стосунки між фанами "Рейнджерса" і "Селтіка": "То команда, команда з Глазго, чиї кольори – білий і зелений, Але коли вони зустрічають хлопців в синьому, Вони просто не знають, що їм робити". Закінчується цей музичний твір запевненням: "Ми зберігатимемо високо майорівший синій прапор!" "Якщо ти – не "рейнджер", можеш на мене не розраховувати!" – підкреслюється в ще одному бравому марші "Іст Інклошуер".

Своєрідну роль у фан-русі "Рейнджерса" грають угрупування із США. Так, представники "Чикаго Рейнджерс Саппортерс Клаб", заснованого в 2000 році, кілька разів за сезон вибираються до Шотландії для відвідання "Олд Фірм дербі" і беруть активну участь в пред- і післяматчевих безладах. Особливе місце у фанатській структурі "Рейнджерс" займає "Даблін "Рейнджерс" Саппортерс клаб". Ці хлопці регулярно навідуються в Глазго на "Олд Фірм дербі" і не менше регулярно беруть участь в безладах в різних куточках Шотландії і Ірландії. Членство в цьому клубі коштує 20 євро в місяць. З 2000 року бере початок історія і ще одного помітного фан-руху – "Айл оф Харріс тру блус". Спочатку в нього входило близько 100 фанів, нині число членів групи перевалило за тисячу. Його характерна особливість – відсутність розділення за територіальною ознакою. Членами формування є представники більше 10 країн.

З сучасних угрупувань, що дислокуються безпосередньо в Шотландії, звертає на себе увагу група "Рейнджерс саппортерс траст", заснована 5 квітня 2003 року. Свою мету ці хлопці формулюють гранично просто: "Майбутнє клубу має бути в руках людей, що піклуються про нього!" Крім того парубки проголосили своїм гаслом наступне: "Покажемо расизму червону картку в Шотландії". Членські внески для громадян Великобританії складають 10 євро, для останніх європейців – 12 євро, для нєєвропейцев – 15 євро, для підлітків – 5 євро.  

 "Кельти"

В "Селтіка" останніми роками виділяється група "Джангл бойз", що влаштовує барвисті хореографічні вистави перед початком "Олд Фірм дербі". Слоган "Джангл Бойз" – "Проти нетерпимості і расизму". В "Джангл Бойс" – сувора організаційна структура. Група складається з "Грін мемберс" ("членів "зеленої" віри", або, якщо завгодно, прихожан "зеленої церкви"), "Ферст Тім ськвад" (у нас би сказали: "основи") і Організаційного комітету. Останній складають шість керівних персон, вибираних членами "Грін мемберс  "Селтік", "Селтік"!

Це команда для мене, "Селтік", "Селтік"!

На шляху до перемоги, Вони – найприкрасніша команда в Шотландії!

Я упевнений, що ви згодні зі мною,

Ми не заспокоїмося, поки не виграємо Кубок і Шотландську лігу!

Це приспів знаменитої пісні, яку співають "Джангл Бойз" протягом всього "Олд Фірм дербі". У іншій популярній пісні оспівується перемога "Селтіка" над "Рейнджерс": "Oh Hampden in Sun, Celtic – seven, Rangers – one". Переклад – "Стадіон "Хемпден" весь в променях сонця, "Селтік" - "Рейнджерс" - 7:1. Ну і, звичайно найпопулярніша пісня фанатів "Селтіка", яку знають у всьому світі: "You`ll never walk alone" ("Ти ніколи не будеш один"). Ці слова переведені на багато мов світу. Фірмова екіпіровка члена "Джангл бойз" – роза з відповідним написом, що виконаний в кольорах ірландського прапора. Офіційна "Селтік Саппортер ассойсиейшн" зародилася ще в середині 40-х років, в своєму нинішньому вигляді як структура футбольного клубу існує з 1999 року. Тоді ж була написана і конституція Асоціації, в якій ні багато, ні малі 13 статей. "Сентрал Саус Вест енд Уельс Селтік Саппортерс ассоусиейшн" створена 20 листопада 2004 року. У неї входить декілька дуже цікавих фірм, зокрема, "Вулверхемптон Селтік Саппортерс клаб". У ній 70 активних членів, що кожного місяця навідуються на "Селтік Парк". Природно, не обходять вони стороною дербі.

"Суїндон Шемрок" був заснований в 2000 році уродженцем Глазго Девідом Тарнболлом. Кожне перше воскресіння місяця хлопці з Суїндона збираються на з'їзд, де вирішуються організаційні питання і організовуються подорожі за "Селтіком" по всій Европі. Емблема клубу – забавний товстун в біло-зелених діяннях з рудою борідкою, іменований кельт, що "Б'ється".

10-літню історію має за плечима "Саус Уельс №1 "Селтік" саппортерс клаб". В ньому близько 150 членів, що безперервно колесять за улюбленою командою по всій Европе. Наймолодший з вхідних в цю асоціацію клубів – "Бірмінгем сонс оф Ерін", що з'явився на світ 8 січня 2006 року. Голова клубу Стейсі Райан його заступник Пів Роув, секретар – дружина Стейси – Джекки Райан і ще більше 30 членів клубу різних віків регулярно навідуються в Глазго і беруть активну участь в створенні неповторної атмосфери на "Селтік Парк". Входить в асоціацію і "Бірмінгем клаб №2" – об'єднання з 30-літньою історією. Педді Тернер і Джек Делені – президент і віце-презідент цього клубу – люди поважного віку, але проте, вони до цих пір повні ентузіазму і частенько беруть активну участь в хоровому співі на "Селтік Парк".