Останнім часом слова "стюарди" і "Динамо" стало однозначно асоціюватися з проблемами, часом навіть досить серйозними. Хоча, чому тільки останнім часом?
Адже ще рік тому, на зустрічі з керівництвом клубу, представники ультрас Динамо пропросили прибрати з їх секторів стюардів, оскільки дії стюардів постійно приводили до зіткнень і бійок на секторах і біля них. Маса відео на цю тему є в інтернеті. Керівництво клубу пішло на зустріч фанатам, і стюардів прибрали. Але, як це буває часто, все хороше рано чи пізно закінчується, і на матчі минулого сезону проти "Арсеналу", невідомим (досі!) працівником клубу була порушена ця домовленість між ультрас і президентом - і на секторах "Динамо" знову з'явилися люди в салатових манишках. І знову поява стюардів на секторах призвело до бійки (пізніше цей випадок назвали "літаючими стюардами"), ЗМІ спробували звинуватити у всьому ультрас, а офіційні структури навіть намагалися дискваліфікувати стадіон.
Але на жаль, той випадок виявився не першим і не останнім в довгій історії "стюардингу" на "Динамо". Багато хто пам'ятає недавній товариський матч збірних України та Італії, коли стюарди відверто стояли в стороні в той момент, коли молодчики в масках стрибали на бігові доріжки, палили там шарфи і всіляко провокували інших уболівальників. На щастя, на трибунах Динамо маска аж ніяк не є захистом від правосуддя - в тому випадку роз'яснювальну роботу з такими клоунами в масках провели, прямо на трибуні, фанати Динамо.
Уже в цьому сезоні, з матчу в матч, після закінчення гри Динамо на поле вибігають незрозумілі персонажі, що випрошують футболки у гравців. І вибігають аж ніяк не з секторів ультрас. Стюарди, як правило, не здатні їх зупинити, хоча вторгнення в ігрову зону - серйозне порушення безпеки, - сьогодні людина біжить за футболкою, а завтра може і ножем штрикнути гравця, який чимось не сподобався. Та й випадок на весняному матчі проти Браги, коли легендарний Парамон після матчу ногою копнув суддю, теж всі пам'ятають.
І в цих випадках виховання "колекціонерів футболок" взяли на себе фанати. На матчі проти "Карпат" такий "колекціонер", необачно підбігши до трибуни ультрас, не тільки залишився без "трофейної" майки Вукоєвича, але й отримав пару хороших стусанів у подарунок.
На жаль, на матчі з Карпатами це був не найгірший інцидент. Не дивлячись на присутність стюардів в безпосередній близькості від гостьового сектору, невідомий чоловік (є інформація, що він має відношення до служби безпеки "Динамо") спробував зірвати один з прапорів гостей. І знову стюарди байдуже спостерігали за його діями. І знову зупиняти це правопорушення (спроба привласнення або псування чужого майна) довелося фанатам, цього разу Динамо і Карпат. Діяли вони, на відміну від стюардів, швидко і ефективно (мабуть, навіть занадто). Але тільки завдяки їхнім діям вдалося уникнути гіршого - масової бійки фанатів, які намагаються зберегти свій прапор, або можливого падіння з висоти в кілька метрів львів'янина, який намагався утримати прапор з повислим на ньому чоловіком далеко не самої худої статури.
Так що ж відбувається з безпекою на домашніх матчах Динамо? Чому стільки інцидентів? Відповідь лежить на поверхні - на стадіоні Динамо стюардів, по-просту кажучи, немає. Є переодягнені в цивільне і зелені манішки співробітники міліції із службовими собаками, які чергують за воротами. Є молоді люди (курсанти училищ МВС), що знаходяться в таких же манішках на трибунах і біля них. Свого часу, як стюарди "підробляли" (так, за таку "роботу" навіть платять гроші!) співробітники спецпідрозділу "Беркут", а також спортсмени з клубу "Рукоб".
Але ж ніхто з вище перерахованих "стюардів" таким і не є. Адже стюард - це в першу чергу помічник уболівальника, який повинен всіляко допомагати йому на стадіоні. Підказати (і показати), де знаходиться його місце, як пройти до туалету, де на стадіоні медпункт, сказати чи працює верхній вихід в Маріїнський парк, і де на стадіоні можна випити кави. Стюард повинен вміти ввічливо спілкуватися, знати кілька мов (хоча б на базовому рівні - адже до нас приїджають і гості з-за кордону), вміти бесконфлікто вирішувати суперечки, вміти діяти і в критичних ситуаціях - паніка, тиснява і т.д. У цивільній авіації стюардів відбирають і ретельно готують, адже саме вони - це обличчя авіакомпанії. На жаль, в нашому клубі комусь вигідно, щоб його обличчя було ось таким - незрозумілі люди в манішках, які намагаються забезпечувати безпеку тисяч уболівальників. І це в той час, коли вся Європа забезпечує безпеку на стадіонах силами стюардів, а не поліції. Адже менш, ніж через рік, наше місто прийматиме Євро, на матчах якого, за вимогами УЄФА, і за заявами організаторів, в чаші стадіону будуть перебувати виключно стюарди. І що ми побачимо тоді? Знову - бійки стюардів і вболівальників, вибігали на поле за футболкою Шеви, або іншої зірки "колекціонерів", спроби зірвати банери і прапори?
Удвічі розчаровує той факт, що в той час, коли стюардинг на "Динамо" знаходиться на рівні минулого століття, заступник начальника з безпеки на стадіоні, пан Ржечицький, займається тим, що організовує роботу чергового (вже другого) офіційного фан-клубу на 11-му секторі. Більш ніж дивна ситуація. Та й керівник департаменту по роботі зі ЗМІ та вболівальниками, пан Несенюк, на адресу якого останнім часом лунає чимало критики, теж закриває очі на цю проблему. Але чи надовго вистачить сил і терпіння ультрас, щоб наводити порядок на секторах своїми силами? Так, ці хлопці займаються спортом, деякі мають досвід роботи в охоронних структурах, але все ж вони приходять на стадіон відпочити і повболівати за улюблений клуб, а не в черговий раз виконувати безкоштовно (і ефективно) роботу стюардів.
З недавніх пір засоби масової інформації створюють образ "фанатів-маніяків-убивць", які "ламають шиї стюардам і їдять маленьких дітей". Заголовки преси просто шокують - як своїми лексичними зворотами, так і відвертою брехнею. За принципом пропаганди Геббельса - чим нахабніше брехня, тим легше в неї вірять - деякі журналісти безкарно обливають брудом фанатів Динамо та інших українських клубів. Сенс такої пропаганди зрозумілий - наші служби з охорони правопорядку не готові до проведення Євро, і заздалегідь створюють міф про "ультрас - жах українських стадіонів", щоб, як і у випадку з матчем "Динамо" - "Карпати", перекласти відповідальність з себе на фанатів - "подивіться - вони побили чоловіка!". Про те, що це цей чоловік далеко не стюард, і сам порушував правила поведінки на стадіоні і провокував заворушення, ніхто не говорить. На жаль, окремим працівникам клубу Динамо та преси дуже хочеться всі свої помилки і недоробки перекласти на "диких фанатів". Імена цих людей відомі, вони вже згадувалися вище, і, схоже, ще не раз прозвучать. Скільки ж нам ще доведеться звертати увагу керівництва на їхній непрофесіоналізм?
