Ось вже прийшла пора першого польоту. Хотілось сидіти в літаку поряд з вікном, тож в автобусі став по ближче до дверей, щоб потім серед перших дістатись до літака. Як виявилось дарма я напрягався, літак був заповнений лише на чверть... Через сонячну погоду Будапешт з висоти польоту було видно погано, а от вже пролітаючи над горами Швейцарії за вікном було все добре видно!
В аеропорту стояв автомат що видавав безкоштовний квиток на 80 хвилин, а поряд стенд з безкоштовними картами. З аеропорту до центру ходить безліч громадського транспорту, та навіть залізничний експрес, тож я не довго чекаючи вирушив туди.
Місто складається з двох берегів - на одному розміщений вокзал, аеропорт та більш менш висотні забудови, а на іншому історична частина, з невисокими будівлями. Центральна частина міста дуже цікава. Є як квартали заповнені "скляними" будівлями, так й велика історична частина, яка розміщена гірська місцевість, тож гуляючи цими класними вузькими вуличками, доводилось постійно то спускатись то підійматись.
Нагулявшись містом та зайшовши до місцевого супермаркету, в мене аж пропав апетит. Ціни на продукти харчування були приблизно в 3 рази дорожче ніж в Будапешті. Вже потім мені місцеві жителі розповіли, що багато жителів Женеви їздить до Франції (а тут кордон фактично в місті і туди можна доїхати трамваєм) за покупками, бо там все приблизно на 30% дешевше. В фаст-фудах та ресторанах ціни взагалі космічні, Звичайний хот-дог в них коштує 5 франків (це приблизно 4-ри євро), а банальна булочка з сиром починаючи від франку... Тож свій обід я вирішив відкласти до вечора, та продовжив ознайомлення з містом. В місті відчувається, що тут живе дуже багато іноземців. Причому величезна частина не європейці.
Багато людей ходять пішки та їздять велосипедами, громадський транспорт їздить дуже часто і напівпорожній. Швейцарія єдина країна в Європі де їздять трисекційні тролейбуси, при тому що вони ніколи не забиваються "битком". Також громадський транспорт має пріоритетні смуги на дорогах та поводиться себе дуже нагло по відношенню до автомобілів. В місті частенько зустрічались стікери Базеля.
Ближче до вечора я повернувся до аеропорту. Спочатку хотів піти пішки, бо це всього 5 кілометрів від центру і платити 3 євро за квиток якось не дуже хотілось, але проходячи повз залізничний вокзал я згадав, що можна дістатись потягом і побачивши на колії справжнісінький TGV без вагань взяв квитка в автоматі та зайняв своє місце у вагоні. Ще й в наглу сів до 1 класу! Цей потяг просто супер! Розігнався десь до сотні за пару секунд, при цьому дуже плавно та тихо. В салоні не було чути ні гуркоту двигуна ні звуку від рейок... Вже за кілька хвилин потяг прибув до аеропорту. Місцева станція вбудована в будівлю аеропорту тож нікуди більше ходити не довелось. І я знову пішов шукати місце біля розетки :), виявилось, що тут дають лише годину халявного WiFi ще й з ідентифікацією по номеру телефона. Вже на літак до Бордо було повно народу, літак був повністю заповнений.
Прилетівши пізно ввечері до Бордо одразу поїхав до хостелу, що знаходився біля залізничного вокзалу. Дорога пролягала через всю центральну частину міста і на моє здивування була величезна кількість молоді в місті. При тому, що це була середа, до вихідних ще далеко. Буквально на кожній зупинці десятки юнаків та дівчат сідали до вагону. Старших людей в такому потоці молоді майже не видно було. Досить таки незвична картина, особливо як для провінційного міста... Діставшись до вокзалу пішов до хостелу, в цей час догравали матчі ЛЧ, але якось дивно, що матчі в кабаках дивилась незначна кількість людей. Можливо не там дивився, а можливо це просто не зовсім футбольне місто. Знайшовши хостел вписався до нього. Ціна в 22.5 євро за ніч хоч й кусалась, але нічого дешевшого тут немає взагалі. Хостел виглядав як пристойний гуртожиток, після ремонту з досить таки великими кімнатами на чотирьох чоловік. На ранок включеним в ціну сніданком (який більше нагадував дівчачий раціон для схуднення, аніж реальний сніданок) вирушив на вокзал де вже приєднався до інших хохлів, які пробивали виїзд другим маршрутом.
