Запоріжжя нас зустріло як для осені добротною погодою, без дощу та холодного вітру. Висадившись в пункті А, вирішували як дістатись до пункту Б. Але нажаль непомітними кияни залишались недовго. Через пару хвилин з'явились сірі, які намагались дізнатись хто головний та взяти під свій контроль ситуацію, але тишком - нишком всетаки кияни позбулись заядлих преслідувачів і згодом дістались в пункт призначення для проведення предматчевої пресс-конференції з місцевими фанами.

Проторчавши півтори години так і недочекалися господарів, згодом рушили до стадіону, тому що вже піджимав час і до матчу залишалося все менше часу. По дорозі все ж таки надокучливі сірі наздогнали та погрузили всіх в ПАЗ та доставили до стадіо. 

Заходили кияни по квитках за 15 грн. Шмон був середній, але декого на вібір так би мовити шмонали з ніг до голови! Заряди лунали не часто, але досить гучно як для такої кількості та таких першкод як гул місцевої  кузьми. Наприкінці гри Мілевський незміг переграти молодого 16-ти річного голкіпера, незабивши пенальті.

Після фінального свистка лише один гравець Днамо підійшов до сектору та подякував за підтримку, інші опустивши голови почимкували в роздягальню. Гравці МЗ разів з 10 робили коло пошани , були в такый ейфорії наче виграли чемпіонат, чи кубок. Потримавши киян до ти поки розійдеться місцева публіка киян погрузили в баси та відправили до залізничного вокзалу.