Перший виїзд сезону, нажаль, пробити вдалося не всім. Причиною всьому - будній робочий день. Проте, з нами їхало ще двоє друзів зі Львова. Зібравшись зранку на вокзалі, ми попрямували до нашої собаки на Гребінку. Виявилось, що собака була підвищеного комфорту і квитки потрібно купувати в касах в головному приміщенні залізничного вокзалу. Але їх нам там не продали бо за 15 хв. до виїзду собаки продаж припинився, ми зайшли на платформу з іншої сторони, але сірі нам не дали вписатися до собаки. Як наслідок - наші плани стосовно прибуття до Полтави кардинально змінились.
Не ставши чекати наступної собаки на Гребінку, було вирішено їхати до Яготина. Дорога пройшла без ексцесів, хто спав, хто музику слухав, а ще хтось в карти грав, словом знайшли чим зайнятися дорогою. Повеселила бабуся, яка дивувалася, куди ж "стільки хлопців на екскурсію їде". Прибувши до «мекки молочної харчової промисловості» ми дізнались, що собака на Гребінку аж через 2 години. Вирішили прогулятись містом.Здивувало те, що дуже багато людей їздять на велосипедах, прям як в Амстердамі!
Сівши на собаку, доїхали до Гребінки , як то кажуть, "в тісноті та не в обіді". Там перекусили смачними пиріжками та відправились до Полтави. В нашому вагоні всі спали і виглядало - це так . У місто прибули за 2,5 год. до матчу.
Одразу ж попрямували до парку на зустріч з нашими, які вже прибули до Полтави. Весь час провели в центрі і за 1,5 години пішли до стадіо. Перед входом на сектор - давка. Сірі відбирають стікера і навіть вологі серветки, декого роззуватися заставляють і заглядають в кросівок, при вході на сектор знімають на камеру.
Далі- 90 хв. відмінної шизи! Перший матч сезону - перший гол - радість нереальна! Сектор в ейфорії. Горять рози іржавих - тут як тут на секторі мусора, починається "заміс", але все швидко "розрулюється". Через деякий час другий гол - і знову неймовірні емоції. А вже після голу Мілевського стало ясно, що сьогодні суперкубок буде нашим! На секторі було трошки піро, чудова шиза і багато в кого трофейні рози, банер, який привезли дніпряни в підтримку Андрія "Зони", та новий для сектору і такий популярний зараз заряд в народі про президента. Після голу майже всі "іржаві" маршем залишають стадіон, фінальний свисток - ми перемогли. На секторі, тримали довго.
Далі - собаки та весела дорога додому, якимось чудом в нас в вагоні опинився кузьмо-кріт, який прямував до Гребінки з пакунком з ласощами від бабусі, від страху він почав всіх пригощати цими ласощами і по приїзду в Гребінку пакунок був спустошений, їхали ми в причіпному вагоні в купе в якому було 12 чол. О 10-й ранку прибули до Києва.
Звіт: